«Тяжко, важко у кайданах
помирать в неволі,
а ще гірше, спати, спати,
і спати на волі»
(Т.Г.Шевченко)
У людства рівень пробудження свідомості між індивідами неоднаковий. Звідси і побутуюча думка, що люди різняться на інтелігенцію (еліту) і не інтелігенцію (основна маса). Проте, в дійсності все набагато складніше! Адже свідомість дуже складна субстанція, яку вчені лише пробують дослідити. Наприклад у сім’ї звичайних робочих може народитися дитина з геніальними задатками з математики, лінгвістики і т.ін. І навпаки, в сім’ї освічених інтелігентів народжуються егоїстичні і далекі від науки діти, яких нічого не цікавить крім насолоди.
Де ж в таких умовах можна провести межу між людьми свідомими і несвідомими? Адже навіть ті люди, які сприймають себе як адекватних і свідомих суб’єктів, можуть в дійсності бути просто висококваліфікованими робочими, і навіть не усвідомлювати цього, адже свою майстерність в інтелектуальній роботі, автоматично сприймають як пробуджену свідомість! Але чи так це в дійсності?
Що ж таке свідомість? І що означає вислів «пробуджена свідомість»?
Напевне, це і є найбільшою загадкою людства! І не одне століття, ба навіть тисячоліття, видатні особистості всіх народів б’ються над розв’язанням цієї загадки! Цікаво, чи хоча б комусь із них вдалося це розгадати? Чи можливо розгадка така очевидна, що ніхто цьому не хоче вірити? Чи просто не помічає відповіді через її простоту?
Переважна більшість розумність і логічність свого існування трактує через упорядкованість свого життя, тобто, високооплачувана робота із стабільними виплатами, матеріальний комфорт і можливість придбати собі те, що захочеться! Але, чи є це кінцевою метою існування людини на планеті? Виглядає сумнівним, адже в кінці життя всіх нас чекає абсолютно однаковий підсумок, – яма 50 х 200, і щорічні весняні відвідини родичів із штучними квітами та фарбованими яйцями. То в чому ж тоді різниця між забезпеченими і незабезпеченими, якщо у підсумку всі рівні? І чи є матеріальний достаток мірилом реалізованості життя? Вочевидь, що ні!
Але на фоні загальнолюдської жадоби до матеріального збагачення (яка триває вже не одне тисячоліття!) завжди існували люди, яких більшість сприймала в кращому випадку як диваків, а в гіршому, як людей не з повна розуму! Хоча деякі такі люди стали великими вчителями і повели за собою велику кількість прихильників і навіть наслідувачів, завдяки чому ми отримали в різних країнах школи «духовної освіти», засновників яких, людство пам’ятає до цих пір! Проте навіть це, не допомогло більшості (що «еліті», що «основній масі») зрушити з закладеного ще з дитинства вихованням «моноліту матеріального сенсу існування людства». Послідовники всіх великих і неординарних вчителів, людей з великої букви і нині сприймаються як і раніше, – диваками або не з повна розуму. Але!, – не зважаючи на таке відношення, все одно і вчителів і їх послідовників, поважають, хай навіть через призму зверхності (типу, ну хто ж з нормальних людей буде 40 днів голодувати, чи сидіти по 5-7 годин нерухомо? Чи, – о Боже, – стояти стовпом кілька годин поспіль?).
Отже, саме ця повага через зверхність-насмішку, чи навіть через цікавість і є мірилом того, що більшість розуміє, щось тут не так! Адже і великі вчителі і їх послідовники дуже часто виходили за межі людських можливостей, і більшість людей це розуміють! І саме це, – було поштовхом до думок, про не матеріальну сутність людського існування! Але наважитися самому відкинути можливість ситно і смачно їсти і пити, спати в комфорті і отримувати лише насолоду від життя, більшості надто складно! Простіше покрутити пальцем біля скроні і сказати, – «це дурість».
Проте, у багатьох все ж виникає думка, що життя біжить і рано чи пізно прийде підсумок у розмірі 50х200, і боячись і цього підсумку і усвідомлення, що ти змарнував і згаяв даремно час, народ біжить до церков і храмів намагаючись за чужий рахунок відкупитися від страшного вироку і придбати собі (знову за гроші!) загробне вічне життя. При цьому продовжуючи жити як більшість, тобто, в накопиченні матеріальних благ!
Отже підсумовуючи все вище сказане, можна лише підтвердити висновки багатьох письменників, поетів, філософів, про те, що людство поняття не має для чого воно існує!!! І вирватися за межі цього незнання і хоча б спробувати щось зрозуміти, можна лише розбудивши свою свідомість (хоча б частково, бо всю й одразу просто не можливо), для того, щоб спробувати зрозуміти себе, побачити себе як частинку всесвіту, мізерну і крихітну, але складову великої світобудови всесвіту!
І саме тут перед кожною людиною постає вибір, який має бути остаточним і усвідомленим! Цей вибір зрозуміло багато видатних особистостей людства вже багато століть до нас! Найточніше це висловив Шекспір у видатному монолозі Гамлета: «Бути? Чи не бути? Ось в чому питання!». Або у кінострічці «Матриця» коли Морфіус ставить Нео перед вибором, – все забути і повернутися в кокон сну, чи прокинутися!
І вирішує це кожен сам! Адже порадників тут не може бути!
Але, як на мене, навіть, бодай крихітна, можливість зрозуміти, так саме зрозуміти, а не осягнути (бо на це вже треба мати неабияку внутрішню силу і витратити свій життєвий час!) самого себе і своє місце у всесвіті, вартують того, щоб зробити не актуальний для більшості вибір! Звісно, це потребує неабияких зусиль, і в першу чергу таких нетипових для більшості рис як сила і воля! Але й жити для всесвіту, для себе у всесвіті, варте більшої гідності ніж гонитва за грошима і насолодою, адже підсумок в кінці життя для всіх однаковий!!!
08 липеня 2020Купава Козинська.
